Декілька днів тому прочитав доволі цікаву новину – розпочинається конкурсний відбір для участі у програмі розвитку шкільних медіа. Ідея, доволі цікава, адже в сучасному глобалізованому світі вміння правильно та цікаво подавати інформацію є доволі суттєвим поштовхом для кар’єрного росту та самовдосконалення. Ідея в принципі хороша проте, як на мене, є в неї декілька суттєвих недоліків.

Перший, і як на мене найбільш вагомий – чому  передбачається відбір лише двадцяти учасників, адже в нашій країні тисячі шкіл, котрі хотіли би прийняти участь в проекті. Нажаль, організатори поставили доволі жорсткі вимоги, тому ті, хто раніше не пробував створити власне шкільне видання не зможуть подати свої заявки.

Другий, не менш очевидний.  На сьогодні для багатьох учнів, особливо у сільських школах, не має стимулу пробувати себе як журналіста ЗМІ. Адже в переважній більшості випадків всі їхні інтереси зводяться до найпростіших. З власного досвіду можу стверджувати, що знайти тих, хто готовий вчитися та працювати на перспективу доволі складно. Відмічу, це чітко помітно не лише серед учнів шкіл, але й дорослих. Тим більше, що учні зараз будуть швидше обговорювати нові моделі смарт-годинників із сайту www.black-watch.com.ua чим тенденції ЗМІ та сучасний правопис.

Третій, попри низьку зацікавленість учнів, основною проблемою стане низький рівень грамотності, адже будь-які публікації потребують достатніх знань сучасної української мови. А на фоні постійних змін правопису та «вдосконалення» граматики проблеми із грамотним використанням мови виникають навіть у професійних журналістів.

Ну і четвертий, найбільш вагомий, більшість учнів банально не хочуть пробувати нічого нового. І причина тут банальна – вони не бачать перспективи. Адже тільки одиниці з них чітко знають ким хочуть стати в майбутньому. Навіть випускники,в  переважній більшості, на запитання про майбутню професію відповідають просто – на що стане балів ЗНО туди і будемо поступати.

В принципі список недоліків ініціативи, в цілому хорошої, і чого гріха таїти, перспективної, для окремих категорій учнів можна продовжувати і далі. Однак, враховуючи що середньостатистичний учень не дивиться новин на ТБ, не читає їх в мережі та не цікавиться тим, що відбувається в країні мушу констатувати. Цей проект, як і десятки інших розрахований на великі школи, а їх в нашій країні стає все менше, так само як і вчителів, котрі готові за невелику зарплату повністю вкладатися в майбутнє покоління.