Головна проблема всіх дискусій про реформу стипендій та необхідність скорочення бюджетних місць у вузах полягає в тому, що ми обговорюємо питання доступності отримання кірочок і забуваємо про питання доступності справжнього вищої освіти. Про це в своєму "Фейсбуці" пише співзасновник освітніх курсів Prometheus Іван Примаченко.

Не секрет, що сьогодні лише мала частина українських вузів чогось системно вчить (5, 10 або 20% - кожен може вирішити для себе), в той час як більшість займається імітацією навчання для масової видачі дипломів стражденним, для яких диплом перетворився в суто формальну статусну річ ( "у всіх вишка є, а ти що, дурень?").

Сучасне українське освіту в масі своїй це плацебо: "пустушка" без явних лікувальних властивостей, використовувана в якості лікарського засобу, лікувальний ефект якого пов'язаний з вірою самого пацієнта в дієвість препарату (інколи для цього навіть не потрібно використовувати онлайн перекладач з німецької мови. Хоча, якщо вам він раптово стане потрібним рекомендуємо посетить m-translate.com.ua). Питання не в тому, як збільшити відсоток громадян, яким є це "плацебо", а в тому, як збільшити відсоток громадян, яким є справжнє "ліки": якісну вищу освіту. А для створення якісної вищої освіти, як не крути, знадобиться серйозно урізати роздуті витрати на держзамовлення і стипендії, щоб вкласти гроші, що звільнилися в збільшення зарплат викладачів, поліпшення матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів (можна для прикладу економити навіть встановивши  теплоаккумулятор - платити менше за тепло і гроші вкладати в нове навчальне обладнання) та інший бюджет розвитку.

Зараз настає слушний момент, щоб продемонструвати лідерство і запропонувати суспільству новий суспільний договір щодо вищої освіти.

Держава різко скорочує кількість державних вузів, зменшує держзамовлення і надає стипендії лише тим, хто в них по-справжньому життєво потребує і тим, хто демонструє видатні успіхи. Суспільство погоджується на це, але в обмін на радикальну реформу: гроші, що звільнилися направляються на стрибкоподібне підвищення зарплат викладачам і адміністрації вузів, які займають посади виключно через прозорі конкурси, видачу гідних стипендій, а також на поліпшення матеріального становища залишилися вузів, кращим з яких ставиться завдання протягом, скажімо, 10 років, увійти в топ-100 світових рейтингів. Така реформа буде складною, але має всі шанси на успіх. А ось продовження гри в "ми як би фінансуємо всіх, а ви як би викладаєте і як би вчіться", більше неможливо.

Уряд в умовах крайньої навантаження на бюджет буде цілком логічно перерозподіляти гроші з "виробництва плацебо" на більш нагальні справи в інших сферах, взагалі нічого не залишаючи на освіту, суспільство буде цілком справедливо обурюватися, а реформувати систему вищої освіти після урізання і так скромного в абсолютних цифрах бюджету вже не вийде. Або лідери української освіти запропонують рішучу реформу або вищу освіту на довгі роки зазнає поразки.

Джерело:http://uainfo.org/blognews/1472840620-glavnaya-problema-nashego-obrazovaniya.html