December 06 2021 10:11:38
Навігація
· Головна
· Вчительске буття
· Блог адміна
· Календарні планування з історії та правознавства
· Конспекти уроків (історія)
· Конспекти уроків (правознавство)
· Конспект уроку з природничих дисциплін
· Конспекти уроків для початкових класів
· Методика та методологія навчання
· Освіта мовою закону
· Позакласні виховні заходи
· Статті на різні теми
· Статті на допомогу вчителю та батькам
· Пошук
· Файли
· Фотогалерея
· Зворотній зв'язок
· FAQ
Останні статті
· Плакати, кабінет... ...
· ЗМІ для шкіл?
· Оновлюємо кабінет...
· Поступаємо в українс...
· Чому приватні школи ...
Лічильники
Самоосвіта вчителя

Основним змістом самоосвіти є оновлення і вдосконалення знань, що є у спеціаліста, його умінь і навиків з метою досягнення бажаного рівня професійної компетентності. У сучасному суспільстві постійна самоосвіта, з одного боку, все більше стає умовою успіху в професійній діяльності, а з іншої – і це особливо важливо – воно захищає від інтелектуального зубожіння особистості. З психологічної точки зору вчителеві необхідно постійно займатися самоосвітою, оскільки специфіка вчительської праці така, що педагоги:

1) знаходяться в становищі людей, завдання яких повідомляти істину, яку вони нерідко інтерпретують відповідно до своїх поглядів, що склалися за десять і більше років до моменту її повідомлення;

2) мають обмежені в порівнянні з учнями часові можливості для отримання інформації; 3) мають порівняно обмежений круг спілкування зі своїми однолітками і нерідко обмежене професійними інтересами середовище спілкування.

В результаті нерідко картина світу, що є у вчителя, може не відповідати реаліям, що змінилися, а отже, і істотно розходитися з картиною світу, що сприймається його учнями. Тому самоосвіту вчителя слід розуміти двояко: з одного боку, як постійне поповнення професійної і загальнокультурної інформації, а з іншої – як постійне оновлення індивідуального соціального досвіду в найширшому плані. Усвідомлення цієї необхідності вчителем передбачає наявність у нього адекватної самооцінки. Сама об'єктна позиція вчителя передбачає можливість виникнення переконаності в своєму всезнанні, бо, коли постійно знаходишся у позиції навчаючого і повчаючого, треба, володіти чималою мужністю, щоб сказати самому собі: «Цьому мені треба вчитися». В той же час подібне розуміння для вчителя обов'язкове. Йому необхідно зрозуміти, що самоосвіта – шлях розвитку власної непересічності (учні не люблять нецікавих людей). Мова йде про тому, щоб розвинути в собі непересічність особистості, тобто нестандартність, оригінальність, уміння дивувати і вражати учнів, а якщо треба – і покоряти. Інша справа, що тут особливо важливе відчуття міри. Прагнення здивувати, уразити завжди і скрізь в що б те не стало, загрожує вчителеві педагогічними прорахунками. Але зневага успіхом у учнів загрожує йому педагогічною млявістю. Добитися ж успіху може лише вчитель, що постійно знаходиться на сучасному рівні знань, уловлює нові тенденції життя. Як правило, вчителі розуміють необхідність самоосвіти і успішно її реалізують. Суб'єктивні мотиви при цьому зазвичай формуються в результаті усвідомлення проблем, що виникають перед вчителем в педагогічній діяльності. Найчастіше формуються такі мотиви, як бажання вчити і виховувати учнів відповідно до останніх досягнень науки, потреба вдосконалювати свою майстерність, відповідальність за улюблену справу. Таким чином, виникнення програми самоосвіти у вчителя можна уявляти як наслідок усвідомлення ним невідповідності між ідеальною моделлю педагогічної діяльності, що сформувалася під впливом зовнішніх вимог і суб'єктивних уявлень про неї, і його оцінкою своєї готовності до реалізації моделі. Програма самоосвіти включає вдосконалення суспільно-політичних знань, ознайомлення з найбільш визначними досягненнями різних наук, збагачення літературних і естетичних уявлень, знайомство з новими тенденціями і явищами культурного життя. Особливо важливе місце займає поповнення знань по предмету, що викладається, і знайомство з новітніми даними відповідної науки, розвиток педагогічних, психологічних і методичних знань і умінь, що можливо лише при ознайомленні з відповідною нововидною літературою і регулярному читанні періодичних видань.

Конкретний зміст і форми самоосвіти вчителя залежать від багатьох обставин: віку, педагогічного стажу, місця проживання, предмету, що викладається, індивідуальних інтересів і захоплень, віку і рівня підготовленості учнів, з якими вчитель працює, атмосфери педагогічного колективу і так далі Самоосвіта вчителя – необхідна умова ефективності педагогічної діяльності. Як справедливо вважав К.Д.Ушинський, вчитель живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, в нім вмирає вчитель. Вчитель повинен виразно уявляти, що самоудосконалення – це глибоко інтимний, особовий процес, який не терпить шаблонів, стереотипів, жорстких рамок і директивних вказівок. Самовдосконалення припускає не просте пристосування вчинків до зовнішніх вимог, а активний розвиток якостей особистості в процесі професійної діяльності. У будь-якій діяльності виділяють дві сторони – адаптивну і творчу. Адаптація дозволяє фахівцеві ознайомитися і асимілювати (привласнювати) напрацьовані підходи, що вже є , уміння і навики з арсеналу своєї професії, а самостійна творча діяльність повинна дати йому можливість спробувати розвинути власні сили і можливості шляхом виходу за рамки стереотипних дій і способів на основі цього «рушити вперед» себе і свою професійну діяльність.

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
Рейтинги
Рейтинг доступний лише для користувачів.

Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
Авторизація
Логін

Пароль



Забули пароль?

 Відновити 
Зараз на сайті
· Гостей: 1

· Користувачів: 0

· Всього користувачів: 2,515
· Новий користувач: valentina-kundel
Сторінка завантажилась за 0.07 сек. 2,809,422 унікальних відвідувачів