Усі освітяни країни наприкінці серпня були «ощасливлені» новиною про те, що кожен педагог повинен пройти державну сертифікацію по володінню компютером. Звичайно – ініціатива ніби-то хороша, проте як вона втілюється в життя насправді?

Ознайомившись більш детально з порядком атестації, особисто я був доволі здивований. По-перше, кожному надається можливість пройти сертифікаційний тест он-лайн, проте жодного контролю відносно того, хто саме його проходить немає. (Особисто мені це нагадує написание студенческих работ під заказ, а потім студенти успішно їх здають викладачам, навіть не маючи уявлення, проте, що саме написано в тексті).

По-друге, на он-лайн сайті, котрий дає можливість безплатної сертифікації найкраще зареєструватись, проте діє жорстке обмеження – не більше трьох реєстрацій на добу з однієї підмережі. Невже не можливо дозволити реєстрацію в будь-який час доби? Для чого таке обмеження? Чому саме три, а не пять чи більше?  Ну і в кінці-кінців – кому це вигідно? А тут уже цікавіше.

По-третє – не хочете реєструватись шукаючи момент – придбайте «навчальний» диск вартістю в 26 грн. Обмеження автоматично буде зняте. А тепер давайте подумаємо – багато вивчить педагог котрий не має уявлення про компютер взагалі, якщо диск перед навчанням потрібно інсталювати? Невже не простіше було провести спеціальне навчання. Напевно ні, адже навіть по найбільш скромних підрахунках навчальний диск придбає не менше 100 тис. вчителів, кожен з них заплатить по 26 грн. Маєте бажання – перемножте. Суть в іншому – реальна вартість диску повинна складати максимум 15 грн., тим більше, що вчителі не належать до категорії середнього класу, чи тимбільше багато прошарку населення. Та й на свою роботу кожному з нас доводиться витрачати значну частину свєї заробітньої плати, для прикладу, програми, методички, ручки, в кінці-кінців навіть педагогічну прессу потрібно придбати за свої кошти. То невже не було можливості провести цю атестацію по іншому? Та й чи буде реальний результат від такої ініціативи, особливо якщо врахувати той момент, що не у всі школах є компютерні класи (та й не в кожному з них є навіть банальні стабилизаторы напряжения, для захисту від скачків напруги), я  вже не говорю про інтерактивні класи та інші інформаційні методи навчання. Та й для того, щоб реально володіти компютером з ним потрібно працювати постійно, а не для того, щоб спрацювало студентське правило – «зазубрив, здав, забув». Можливо, замість того, щоб проводити такі «атестації» краще створити такі можливості, щоб кожен педагог зміг придбати домашній компютер з принтером і сканером? Невже так важко розробити і профінансувати цільові програми такого плану? Тим більше, що моє особисте переконання просте – більшість із отриманих коштів за «навчальні диски» осядуть в кишенях наближених до міністра структур.

Може потрібно нарешті опамятатись нашій державі і нарешті робити реальні кроки для розвитку вітчизняної освіти, а не просто видавати директиви і потім звітувати про високу її якість?