September 19 2020 13:08:55
Навігація
· Головна
· Вчительске буття
· Блог адміна
· Календарні планування з історії та правознавства
· Конспекти уроків (історія)
· Конспекти уроків (правознавство)
· Конспект уроку з природничих дисциплін
· Конспекти уроків для початкових класів
· Методика та методологія навчання
· Освіта мовою закону
· Позакласні виховні заходи
· Статті на різні теми
· Статті на допомогу вчителю та батькам
· Пошук
· Файли
· Фотогалерея
· Зворотній зв'язок
· FAQ
Останні статті
· Плакати, кабінет... ...
· ЗМІ для шкіл?
· Оновлюємо кабінет...
· Поступаємо в українс...
· Чому приватні школи ...
Лічильники
Обдарований, але ледачий

 obdarovavuu_ale_linuvuu.jpgМи трохи бентежимося, коли чуємо від вчителів: «Ваша дитина обдарована, але, на жаль, ледача». У наших вухах солодкою музикою звучить тільки перша частина фрази – «ваша дитина обдарована». Ну так, є в кого! А про лінь вчителі говорять просто так, щоб зовсім не захвалити наше розумне чадушко. Лінь приходить і проходить, а – розум і талант залишаються! Але лінь приходить не просто так. І якщо вчасно не почати з нею нещадну боротьбу, наслідки для вашої дитини можуть бути вельми плачевними, адже якщо порівнювати дітей із звичайними помідорами, то без догляду вони іще на корені можуть перетворитись на вялені помидори або банально згнити.


«Андрійко у мене був такою чудовою дитиною! – ділилася зі мною одна мама. – Вірші запам'ятовував з першого разу! У три роки сам, по кубиках, вивчив всі букви. Знав всі кольори. Вірші міг розповідати напам'ять годинами підряд, без зупинки. Всі знайомі дивувалися. Казки він цікаво «читав». Один раз йому прочитаєш – він вже половину запам'ятає. А після другого разу – вже напам'ять знає. Якщо я намагалася десь щось скоротити, він тут же поправляв: «Ні, не так!», і розповідав по пам'яті, немов книгу читав. Я навіть дивувалася, навіщо йому взагалі треба, щоб я читала, якщо він всі казки напам'ять може розповісти, дивлячись на картинки!

Пішов Андрійко в школу. Поступив в експериментальний клас, витримав конкурс. Все сам, без блату. Вчителька спочатку нарадуватися не могла: все те він знає, такий розвинений хлопчик, відразу видно, вдома багато з ним займаються. А недавно класний керівник сказала: "Або ваш Андрій береться за розум, або переходить в звичайний клас, на загальний потік». Він не хоче вчитися! Уявляєте?! З його здібностями!

У нас раптом по всіх предметах успішність впала. А вчителі всі в один голос твердять: «Хлопчик обдарований, але ледачий». І руками розводять – не знаємо, мовляв, що з ним робити. Він же в першому класі відмінником був. І вчитися йому зовсім не важко. Якби він навіть трошки працював, то йому вся ця учбова програма – тьху! Але він все кинув. Що робити?»

Ситуація, на перший погляд, пародоксальна. Дитина явно обдарована від природи, батьки душі в ній не чають, школа – одна з кращих в місті. Андрію цікаво, як він сам говорить, «багато всього». Він і в музеї любить ходити, і на екскурсії їздить із задоволенням. Батьки прагнуть брати його з собою в поїздки – світ показати. Чому ж у нього зараз, в п'ятому класі, почалися проблеми в школі?

Запросила на розмову самого Андрія. Невисокий, приємний хлопчик, з милою усмішкою. Спочатку Андрій трохи соромився: не міг зрозуміти, чого хочуть від нього дорослі. Але розговорився досить швидко. Хлопчина виявився спритним і гострим на розмову. (Правда, поводиться трохи хамськи, але це вже інша історія.)

Я попросила Андрія розповісти про ситуацію, яка склалася у нього в школі.

– Та нісенітниця все це! Я якщо захочу, знову відмінником стану. Адже я талановитий! «Обдарований, але ледачий» – як говорить наша вчителька.

– А тобі подобається вчитися в школі?

– Нудьга.

– Але, адже, навіть якщо тебе переведуть в іншу школу, там все одно вчитися доведеться.

– Ну, знаю, мама говорила, але може бути, абияк . Я вивчу і відповім.

– Андрію, на факультативи в школі ти ходиш до тих же вчителів. Чому на уроках їх не слухаєш?

– Ну, на кожному занятті одне і те ж, одне і те ж. Нудьга!

– А що цікаво?

– Ну, цікаво в гейм-бій грати, це міні-комп'ютер такий, – пожвавлюється Андрійко. – Ужастики по телику цікаво дивитися. На комп'ютері бавитись. Ще цікаво абикуди їздити, подорожувати. Я екскурсії люблю. У нас в школі вони часто бувають. У музеї ходити. Енциклопедії бувають дуже цікаві. І ще багато всього!

Абсурдна, з погляду формальної логіки, але, на жаль, істинна, з точки зору, практичної психології, річ: здібності людини не є його невичерпним ресурсом. Більш того, іноді сильно виражені здібності можуть дитині надати «ведмежу послугу». І мова тут зовсім не про відчужених від світу цього геніях. У практиці автора були випадки, коли діти семи-десяти років мали феноменально розвинену зорову або слухову пам'ять. Так, семирічна Аліса з одного разу запам'ятовувала вірш, побачений в книжці. Восьмилітній Віталік вмить запам'ятовував правопис слів англійською мовою, і подивившись на слово один раз, міг повторити його написання по буквах в зворотному порядку. А десятирічний Олексій міг майже дослівно повторити пояснення вчителя, почуте на уроці. Природно, що і в навчанні такі діти звикли сподіватися саме на пам'ять. Це дуже добре виручає в початковій школі, труднощі з'являються з переходом на наочне навчання. Виявляється, відмінно все запам'ятовуючи, у прямому розумінні, без зусиль вивчаючи напам'ять, наш маленький феномен так і не навчився думати, аналізувати, вичленяти головне з прочитаного. Тобто, так і не навчився пізнавати нове. І багато з того, що він вже просто запам'ятав йому доводиться учити наново. Для багатьох цей процес стає хворобливим, адже і сам «феномен», і його батьки вже звикли до легких успіхів.

Щось подібне буває і у талановитих дітей багатих батьків. Тут найчастіше спостерігається синдром «вічного принца». Дитина, яка тільки робить перші успіхи в малюванні, вже отримує кращих вчителів і набори дорогих пензлів. Або, почавши займатися художньою гімнастикою, відразу отримує в своє розпорядження цілий гардероб шикарних спортивних костюмів. Такі діти просто не знають, чого й бажати, в той час, як інші лізуть з шкіри, щоб заробити медаль, після якої вони попросять у батьків те, про що давно мріяли. Дітки, які отримують все на першу вимогу, просто не вміють боротися і добиватися, тому часто, навіть будучи обдарованими від природи, залишаються на других ролях.

Але повернемося до Андрія. Його мама, м'яко кажучи, не зовсім правильно оцінює ситуацію. Інтерес до навчання у її сина пропав не водночас. У першому класі вчителька спочатку ним нахвалитися не могла, а потім почали прослизати такі нотки: «Андрій така розвинена дитина! Що не запитаю – весь час руку тягне. Але не можу ж я його питати на кожному уроці, у мене ж ще двадцять учнів в класі».

Сам Андрій згадує, що вже в другому класі йому було цікавіше грати на перервах з учнями, чим сидіти на уроках. Всю програму він знав і міг легко відповісти на питання вчителя, якби захотів. Поступово він звик думати про щось своєму на уроці, поглядаючи у вікно. Все одно він правильно відповість на питання, якщо запитають. І у дитини залишився незакріпленим основний навик – формувати стійкі пізнавальні інтереси, тобто він просто не вміє вчитися.

З'ясовувати, хто винен в даній ситуації вже пізно та і безглуздо. У школі одна програма для всіх учнів. Вчитель не може займатися тільки однією дитиною, навіть якщо та дуже обдарована. Батьки ж вважають, що оскільки дитині багато що дане від народження, і вона в дитинстві була кращою, то так і продовжуватиметься завжди. Але на такому «запасі» можна легко вчитися в початковій школі, а до п'ятого класу дитина вже повинна володіти навиками засвоєння нового матеріалу.

 

(стаття опублікована в журналі “SKOLA+.ru” Nr.1)

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
Рейтинги
Рейтинг доступний лише для користувачів.

Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
Авторизація
Логін

Пароль



Забули пароль?

 Відновити 
Зараз на сайті
· Гостей: 2

· Користувачів: 0

· Всього користувачів: 2,515
· Новий користувач: valentina-kundel
Сторінка завантажилась за 0.08 сек. 2,664,428 унікальних відвідувачів