December 10 2018 07:16:53
Навігація
· Головна
· Вчительске буття
· Блог адміна
· Календарні планування з історії та правознавства
· Конспекти уроків (історія)
· Конспекти уроків (правознавство)
· Конспект уроку з природничих дисциплін
· Конспекти уроків для початкових класів
· Методика та методологія навчання
· Освіта мовою закону
· Позакласні виховні заходи
· Статті на різні теми
· Статті на допомогу вчителю та батькам
· Пошук
· Файли
· Фотогалерея
· Зворотній зв'язок
· FAQ
Останні статті
· Невеселі роздуми на ...
· Ранние развитие ребе...
· Здійснити перший кро...
· Цифровая графика - м...
· Бізнес-тренінги та п...
Лічильники
Асинхронне навчання в загальноосвітній школі
Асинхронне навчання — форми учбової телекомунікації, коли кожен суб'єкт навчання знайомиться з учбовими матеріалами або виконує роботу не одночасно зі всіма, самостійно вибравши час. Асинхронне навчання, як елемент дистанційності в рамках традиційного уроку, поки що явно не представлений в світовій мережі. У зв'язку з цим я зробив спробу конкретизувати тему і розвинути її на сайті міжнародної конференції "ІТО-2001". З самого початку педагогічної діяльності мене хвилювала організація контролю знань учнів. Згодом вона і стала однією з складових асинхронного навчання. Аналізуючи відповіді (роботи) учнів, я поступово прийшов до висновку: відсутність регулярних контролюючих завдань для всього класу формує у більшості епізодичну систему підготовки до уроків. Цей висновок змусив мене шукати відповіді на наступні питання: - Як організувати індивідуальний контроль знань по кожній темі курсу? - Який має бути механізм підвищення оцінок, що отримуються при такому контролі? Пошук відповідей поступово привів до організації системи співбесід з учнями, хоча на початку зусилля були направлені на вирішення зворотнього завдання — заміні співбесіди комп'ютерними тестами. У 1989 році на вітчизняних комп'ютерах "Корвет" чудово працював пакет педагогічних програмних засобів "Вітрило". У нім були представлені всі основні теми курсу інформатики. Пакет згодом вдалося адаптувати до роботи в новій операційній системі NET-CP/M («Друге життя «Корвета», або мрії про майбутнє» Інформатика і освіта №4, 1994.) і доповнити комп'ютерними тестами. В результаті кожна тема пакету завершувалася автоматизованим контролем знань учнів. Оперативність контролю, одночасний початок тестування для всієї групи, рознесення черговості питань по варіантах, індивідуальне виконання тесту були переконливими аргументами, що дозволили замінити традиційне опитування автоматизованим контролем знань учнів. Регулярна організація комп'ютерного тестування (раз на тиждень) швидко породила і нову проблему. У деяких учнів поступово почав згасати інтерес до предмету. Причиною цього став психологічний зрив, котрий спостерігався під час тестування. Виявлявся він або через байдуже відношення до питань тесту (неосмислений, байдужий вибір відповідей), або через емоційний "вибух" учня (удар по клавіатурі, репліки під час тестування). Вирішення цієї проблеми проходило в новому кабінеті, оснащеному сучасними мультимедійними комп'ютерами. Робота в нім перевернула моє уявлення про план-конспект уроку. Конспект поступово перетворився з путівника для вчителя в об'єкт дослідження і довідник учня. Доступність конспекту, вибіркове перенесення учнем його вмісту в зошит, різна швидкість засвоєння нового матеріалу змусили перейти до асинхронного режиму роботи. І лише повторюваність питання з місць примушувала повертатися до синхронного виду діяльності, привертати увагу учнів до його виконання. Аналізуючи свою роботу, я часто дивлюся на свої дії очима учня. Так, в черговий раз, представивши себе в ролі учня, вирішив: "Новий матеріал мені знайомий, але я поважаю свого вчителя і тому буду слухати його пояснення аудиторії до кінця". Адже тут, напевно, ми в своїй роботі робимо невірний крок. Звичайно, можна учнів, що знають тему, залучити до пояснення, але це вигідно нам, а не учню. На мій погляд, для кожного учня оптимальним є самостійне визначення місця закінчення прослуховування нового матеріалу і ухвалення рішення про індивідуальне його опрацьовування. Вирішити цю непросту задачу мені вдалося за допомогою програми для Інтернет-телефонії Microsoft NetMeeting. Сьогодні логічний ланцюжок роботи на уроці грунтується на виділенні наступних груп учнів: - учні з просунутим рівнем знань (П); - учні із загальнокультурним рівнем знань (О); - учні з мінімальним рівнем знань (М). Аналіз роботи з групами У групах, що виникають на проблемній основі, консультантами не завжди стають учні з рівнем П, а й ті, яких в школі називають "дивними", "важкими" (рівень Про). Спостерігаючи процес зародження динамічних груп, я побачив явища, що ведуть до їх самоорганізації, а це вже область дослідження нової науки — синергетики. Термін "синергетика" (від греч. synergeia — сумісна дія, співпраця) був запропонований на початку 70-х років німецьким фізиком Г.Хакеном і акцентує увагу на узгодженості взаємодії частин при утворенні структури як єдиного цілого. Знайомство з цією наукою дозволило мені максимально відійти від жорсткого централізованого управління. Я відмітив, що "хаотично" виникаючі утворення мають одну чудову властивість: вони вельми податливі і надзвичайно чутливі до зовнішніх впливів. Більше того, їх динамікою можна управляти, тобто за допомогою слабких дій переводити їх з режиму "хаотичних" утворень на необхідний режим — режим динамічних груп, стабілізувати їх поведінку. Сьогодні я використовую два способи стабілізації: без зворотнього зв'язку і з зворотнім зв'язком. Перший спосіб називається придушенням хаосу і грунтується на використанні лідерів в засвоєнні нових знань. Другий спосіб — це контроль хаосу (controlling chaos). Він заснований на контролі за лідером класу. Формою контролю є дружня бесіда з рівним партнером по вирішенні "гострих" питань теми. Кінцевою метою цієї роботи є те, що в подяку за допомогу лідер надає аналогічну послугу хоч би одному з учнів. Далі, як правило, починає проявляти себе перший спосіб — стабілізація груп без зворотного зв'язку. Повернуся до традиційної форми пояснення — розповіді вчителя. Організація синхронної діяльності в класі при відпрацюванні ключових моментів теми вимагає сьогодні особливих зусиль. Викликані вони наступними проблемами: Ефективно використовувана учнями на уроці багатозадачність операційної системи Windows (робота з електронним конспектом, виконання практичних завдань і прослуховування музики) спонукає до пошуку нових рішень для залучення уваги учня до дій вчителя, і тут вже я маю на увазі не групу, що виникла на проблемній основі, а весь клас. Залучення уваги класу, коли кожен зайнятий виконанням конкретного завдання, наприклад, роботою над електронним конспектом, вимагає або силової дії, або пошуку оригінальних, нестандартних шляхів, котрі ведуть до припинення самостійної діяльності учня. При дозволі позначених проблем використовую нестандартні, інтригуючі фрази і незмінне відношення старшокласників до професіоналізму — учні завжди бажають переконатися в тому, що вчитель добре володіє матеріалом. Ця обставина дає мені право зробити висновок: бажання "переконатися в професіоналізмі" не сформоване, а з самого початку присутнє в освітній системі. Ще одним з постійних джерел хаосу, що моделюються мною, є вільний доступ учнів до прослуховування музики. Музичні записи, що зберігаються на сервері у форматі MP3, учні слухають через стереонаушники. Застосування музики на уроці приводить до того, що тих, що запізнилися на урок, як правило, не буває (послухати музику учні стараються ще на перерві). Звичайно, трапляється і таке, що прагнення "послухати музику" для деяких перетворюється на головне завдання на уроці. Але зробити її постійною з уроку в урок заважає вбудована система контролю, яка сьогодні представляє інтегровану форму, що одночасно включає як елементи автоматизованого контролю, так і індивідуальну співбесіду з кожним учнем. Я підійшов ще до одного стимулу утримання уваги — отримання оцінки по кожній темі курсу. Для реалізації цього стимулу довелося написати програму контролю знань, що моделює на екрані комп'ютера процес отримання випадковим чином п'яти номерів рівносильних питань (завдань). Співбесіда проходить за комп'ютером викладача і починається із запуску програми контролю. Багатовіконний режим Windows дозволяє учневі легко переходити від програми контролю до виконання завдання і назад, а асинхронний режим роботи з електронним конспектом дозволяє проводити повторну співбесіду. Ініціатива в її проведенні виходить від самого учня і може бути реалізована практично на будь-якому уроці, якщо, звичайно, це не супереречить інтересам більшості. Така організація роботи на уроці дозволяє: - учневі мати максимальну оцінку по кожній темі; - вчителеві усунути проблему психологічного зриву і утримувати баланс між бажанням учнів мати гарну оцінку і можливістю її отримання. Баланс досягається на основі виконання правил, вироблених ще при автоматизованому контролі: час на виправлення оцінок дорівнює учбовій чверті (півріччю); оцінка кожної повторної співбесіди знижується, як правило, на один бал. Організований таким чином контроль допомагає уникнути психологічних зривів у учнів і підійти на уроці до управління, при якому кожен знає, що йому робити, і кожен робить, тому, що сам цього хоче! Література - А.Лоскутов. Нелінійна динаміка, теорія динамічного хаосу і синергетика (перспективи і додатки) / Компьютерра. — № 47, 1998. - Хуторський А.В. Інтернет в школі. Практикум по дистанційному навчанню. — М.: ІОСО РАО, 2000.- 304 с. По матеріалах сайту www.inter-pedagogika.ru
Если вам нужны расширительные баки, то в нете вы всегда найдете множество предложений
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь-ласка, залогіньтеся для додавання коментарів
Рейтинги
Рейтинг доступний лише для користувачів.

Будь-ласка, залогіньтеся або зареєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
Авторизація
Логін

Пароль



Забули пароль?

 Відновити 
Зараз на сайті
· Гостей: 2

· Користувачів: 0

· Всього користувачів: 2,515
· Новий користувач: valentina-kundel
Сторінка завантажилась за 0.03 сек. 2,390,760 унікальних відвідувачів